(кінцева) мета

1) скінченний, минущий; срвн. Преходящий. -ное существо - смертна істота. - ная величина, мат. - скінченна величина;

2) (концевой) кінцевий, прикінцевий; (крайний, окончательный) останній, остаточний, доконечний. [Історичний процес дійде до своїх кінцевих форм (Єфр.)]. -ный срок - остайній строк (термін, реченець). -ная гибель - кінцева загибе[і]ль. -ные заботы - останні турботи. -ная цель, -ная причина - кінцева мета (ціль). -ный звук, грам. - (при)кінцевий звук, кінцівка. -ная морена, геол. - кінцева морена.

* * *

1) скінче́нний

2) (находящийся на конце, последний, предельный, завершающий) кінце́вий, остато́чний, підсумко́вий

1. n

1) товстий кінець (знаряддя тощо)

2) торець; окоренок

3) амер., розм. недокурок; сигарета

4) бот. черешок листка

5) найтовша частина шкури тварини

6) товста шкіра для підошов

7) розм. грубо зроблений віз

8) завіса, петля

9) стрільбищний вал

10) pl стрільбище, полігон

11) ціль, мішень

12) об'єкт глузувань (образ, знущань)

13) людина, яка є об'єктом глузувань (образ, знущань)

14) кінцева мета

15) межа

16) стусан, удар (головою, ногами)

17) спорт. удар головою

18) велика бочка (для вина, пива)

19) бочонок, бочка (ємкістю 490,96л)

20) грядка; гребінь борозни

21) невелика ділянка землі

22) розм. пагорб; насип

23) мис

24) амер., розм. зад

25) іхт. камбала

26) притик, притул, стик

2. v

1) з'єднувати у стик; розташовувати впритул

2) прилягати, межувати; стикувати (ся)

3) ударяти (бити) головою

4) буцати (ся)

5) натикатися, наштовхуватися (на — against, into)

6) висовуватися, виступати, видаватися, стирчати

7) цілитися, прицілюватися; мітити в ціль

8) втручатися (в — in)

* * *

1) товстий кінець (інструмента, знаряддя або зброї)

2) торець; комель

3) недопалок; недогарок ( свічки)

4) бoт. основа або черешок листка

5) найтовща частина шкури тварини; товста шкіра; шкіра для підметок

6) дiaл. грубо зроблений візок

7) дiaл.; aмep.; див. buttock I

8) дверна завіса ( петля)

9) тex. з'єднання встик (тж. butt joint)

1) з'єднувати встик; розташовувати впритул

2) торцювати, обрізати кінці (дощок, колод неправильної форми)

1) стрільбищний вал

2) ціль, мішень

3) мішень для глузувань, нападок, предмет знущання, образ; людина, що служить предметом глузувань, нападок або образ, посміховище

4) заст. кінцева мета; межа

1) ударяти головою; буцати; буцатися

2) натикатися, натрапляти; зштовхнутися

3) видаватися, виступати, випирати, висовуватися, витикатися (тж. butt out)

4) заст. мітити в ціль; цілитися, прицілюватися

5) пpиcл. прямо, з нальоту, з наскоку

1) грядка; гребінь борозни; нерівно відділена частина грядки, борозни

2) дiaл. невеликий клаптик землі, відділений від прилягаючого поля

1) межі, рамки

2) масштаб, розмах, сфера, поле (діяльності)

3) можливість, простір, свобода (дій)

4) кінцева мета; задум; основна ідея

5) мор. довжина випущеного якірного ланцюга

6) (скор. від microscope) мікроскоп

7) (скор. від telescope) телескоп

* * *

1) межі, рамки, границі ( можливостей)

2) масштаб, сфера, поле ( діяльності)

3) можливість, простір, свобода ( дій)

4) icт. кінцева мета; задум, основна ідея (автора, книги)

5) мop. довжина попущеного ( якірного) ланцюга

від назв оптичних приладів; див.-scope

1. n

1) сума; кількість; підсумок

2) арифметична задача; арифметичний приклад

3) pl шк. арифметика

4) мат. доданки

5) кінцева мета; найвища точка

2. v

1) додавати

2) підсумовувати, підбивати підсумки (тж sum up)

3) дорівнювати (чомусь — to); становити (суму)

* * *

1) сума, кількість, підсумок ( sum total)

2) арифметична задача; арифметичний приклад

3) pl; cл. арифметика

4) кінцева мета; вища точка

1) додавати, підбивати підсумок ( часто sum up)

2) (to) дорівнювати, становити ( суму)

3) розв'язувати арифметичні задачі; підсумувати, резюмувати

1. останній, остаточний

2. крайній, кінцевий

3. основний, первинний

4. максимальний; граничний

- ultimate cause основна причина

- ultimate decision остаточне рішення

- ultimate deterrent крайній засіб залякування

- ultimate end кінцева мета

- ultimate output максимальна потужність

- ultimate purpose кінцева мета

- ultimate result остаточний результат

n мета, намір; прагнення, задум

- immediate aim найближча/ безпосередня мета

- ultimate aim кінцева мета

- to attain one's aim досягнути мети; здійснити задум

- to gain one's aim досягнути мети; здійснити задум

- to make it one's aim ставити за мету

- to pursue an aim переслідувати мету

- to set forth an aim ставити за мету

1) предмет; річ

2) об'єкт

3) мета

4) грам. додаток

5) філос. об'єкт

6) розм. недоладна людина; незвичайна, безглузда річ

1) заперечувати, протестувати, висловлювати несхвалення, противитися (проти — to, against)

2) не любити, не схвалювати; не зносити

* * *

1) предмет; річ

2) об'єкт, предмет

3) ( кінцева) мета; намір; рушійний мотив

4) гpaм. доповнення

5) фiлoc. об'єкт ( на противагу суб'єкту)

6) недоладна людина

1) заперечувати, протестувати; опиратися, чинити опір ( чому-небудь); висувати заперечення; виражати несхвалення

2) не любити, не схвалювати; відчувати неприязнь

1. n

1) причина; підстава; привід, мотив (для — for)

2) справа; діло

3) юр. судова справа, процес

4):

final cause — кінцева мета

5) заст. хвороба

2. v

1) бути причиною; спричиняти; завдавати, викликати

2) примушувати, змушувати; спонукати

* * *

1) причина, підстава

2) (for, of) мотив, привід, причина

3) справа; спільна справа

4) юp. судова справа, процес

5) юp. мотиви або міркування, які висловлюються стороною ( на процесі)

1) бути причиною, бути приводом; викликати, спричиняти; заподіювати

2) змушувати; спонукувати; домагатися

1. n

1) спорт. фінал; фінальна (вирішальна) гра

2) фінальний заїзд (велоспорт тощо)

3) pl випускні екзамени (в університеті)

4) останній випуск газети (за день)

2. adj

1) останній, заключний, кінцевий

2) остаточний, вирішальний

3) цільовий

* * *

1) cпopт. фінальна, вирішальна гра, фінал; фінальний заїзд (перегони, велоспорт)

2) pl випускні іспити

3) останній ( за день) випуск газети

1) останній, заключний; кінцевий

2) остаточний; вирішальний

3) фiлoc. який стосується ( кінцевої) мети; цільовий

далекий, дальній; розрахований на тривалий час (на досягнення кінцевого результату)

* * *

1. n

1) остаточний результат; межа

2) основний принцип

2. adj

1) останній, остаточний

2) крайній, кінцевий

3) основний, первинний

4) найвіддаленіший

5) критичний

6) максимальний; граничний

7) лінгв. що припадає на останній склад слова (про наголос)

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чимсь); мати результатом (щось)

* * *

1) остаточний, кінцевий

2) основний, первинний

3) найвіддаленіший

4) cпeц. критичний

5) cпeц. максимальний

6) лiнгв. той, що падає на останній склад слова ( про наголос)

1) кінцевий, остаточний результат; межа

2) основний принцип

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чим-н.); за результат мати

1) товстий кінець (інструмента, знаряддя або зброї)

2) торець; комель

3) недопалок; недогарок ( свічки)

4) бoт. основа або черешок листка

5) найтовща частина шкури тварини; товста шкіра; шкіра для підметок

6) дiaл. грубо зроблений візок

7) дiaл.; aмep.; див. buttock I

8) дверна завіса ( петля)

9) тex. з'єднання встик (тж. butt joint)

1) з'єднувати встик; розташовувати впритул

2) торцювати, обрізати кінці (дощок, колод неправильної форми)

1) стрільбищний вал

2) ціль, мішень

3) мішень для глузувань, нападок, предмет знущання, образ; людина, що служить предметом глузувань, нападок або образ, посміховище

4) заст. кінцева мета; межа

1) ударяти головою; буцати; буцатися

2) натикатися, натрапляти; зштовхнутися

3) видаватися, виступати, випирати, висовуватися, витикатися (тж. butt out)

4) заст. мітити в ціль; цілитися, прицілюватися

5) пpиcл. прямо, з нальоту, з наскоку

1) грядка; гребінь борозни; нерівно відділена частина грядки, борозни

2) дiaл. невеликий клаптик землі, відділений від прилягаючого поля

1) предмет; річ

2) об'єкт, предмет

3) ( кінцева) мета; намір; рушійний мотив

4) гpaм. доповнення

5) фiлoc. об'єкт ( на противагу суб'єкту)

6) недоладна людина

1) заперечувати, протестувати; опиратися, чинити опір ( чому-небудь); висувати заперечення; виражати несхвалення

2) не любити, не схвалювати; відчувати неприязнь

1) межі, рамки, границі ( можливостей)

2) масштаб, сфера, поле ( діяльності)

3) можливість, простір, свобода ( дій)

4) icт. кінцева мета; задум, основна ідея (автора, книги)

5) мop. довжина попущеного ( якірного) ланцюга

від назв оптичних приладів; див.-scope

1) сума, кількість, підсумок ( sum total)

2) арифметична задача; арифметичний приклад

3) pl; cл. арифметика

4) кінцева мета; вища точка

1) додавати, підбивати підсумок ( часто sum up)

2) (to) дорівнювати, становити ( суму)

3) розв'язувати арифметичні задачі; підсумувати, резюмувати

1. останній, заключний, кінцевий

2. остаточний, вирішальний

3. цільовий

- F. act Заключний акт (конференції, наради тощо)

- final cause (кінцева) мета

- final chapter заключний розділ

- final draft resolution завершальний текст проекту резолюції

- final judg(e)ment остаточне рішення

- final paragraph заключний пункт (резолюції тощо)

- final protocol заключний протокол

- final results остаточні результати

- to declare a ballot/ a vote to be final затвердити результати голосування

 ч

 1. межа;

 2. кінець, край;

 3. кінцева мета

Беме, Якоб (1575, Альтзайденберг - 1624) - нім. релігійний філософ і містик Н. ародився в селянській сім'ї. Від 1599 р. громадянин і член шевців м. Герліца. Переломними стали 1600 і 1610 рр., коли у стані осяяння Б. відкрився внутрішній зміст речей і сенс буття. Прагнув до оновлення релігії й церкви і тому зазнавав утисків з боку ортодоксального лютеранства. Наскрізна тема творів Б. - походження й кінцева мета світу (Космосу) та людини. Основні складові вчення - теософія, космософія, антропософія, христософія. У баченні Бога розійшовся як із тогочасними філософами, так і теологами. Вважав, що Богові передує до-буття, "безґрунтовне", або "вічне ніщо", що є водночас і "вічним початком", який породжує Трійцю та духовний універсум О. станній, у свою чергу, породжує світ і людину. Всупереч маніхейству і гностикам Б. вважав, що світло і пітьма перебувають одне в одному, що Бог світлого світу і Бог темного світу - це один і той самий єдиний Бог. Космічна катастрофа (падіння Люцифера) зумовлює, згідно з Б., антропологічну - падіння богоподібно-цілісної, андрогенічної першолюдини та перетворення її на земну, "згущено-фізичну" плотяність і розділеність на дві статі. Б. - христоцентрист, для якого Христос - це "Серце Бога" і "Новий Адам", батько нової, народженої в Дусі, людини (і нового, відродженого в Дусі, людського роду). Захопленими шанувальниками Б. були Декарт, Ляйбніц, Ньютон, Шеллінг, Гегель, Сковорода, В. Соловйов, Бердяєв. Перекладачем творів Б. був вихованець КМА Гамалія.

[br]

Осн. тв.: "Аврора, або ранкова зоря на світанні" (1612); "Шість теософських пунктів" (1620); "Про народження й означення усіх сутностей" (1622); "Велика таємниця, або тлумачення першої Книги Мойсея" (1623); "Христософія, або шлях до Христа" (1624).

ДІАЛЕКТИКА МАТЕРІАЛІСТИЧНА - складова частина марксистської філософії, що має два різновиди - об'єктивну діалектику і суб'єктивну. Друга ґрунтується на першій. Основою Д. м. вважається наявність протилежностей у різних формах руху матерії (притягання і відштовхування в механіці, позитивна і негативна електрика в фізиці, поєднання і дисоціація атомів у хімії, спадкоємність і мінливість, асиміляція і деасиміляція в живій природі, боротьба класів у суспільстві). При цьому єдність і боротьба протилежностей розглядається як загальний закон діалектики, хоч боротьба у точному значенні слова притаманна лише живому, особливо людині. Природа як ціле розглядається в процесі розвитку, що відбувається згідно із законами Д.м. Антропогенез тлумачиться як перехід від природи до історії. Рушійну силу історії утворює боротьба класів, яка має свої ступені і втілюється у послідовності суспільно-економічних формацій Н. а кожній з них боротьба завершується перемогою "передового" класу і загибеллю або знищенням "реакційного". Кінцева мета людства - відсутність класових протилежностей, суспільна єдність і гармонія. Згідно із суб'єктивною діалектикою, як різновидом Д.м., категорії - це щаблі пізнання, які позначають відповідні етапи його історичного і логічного процесу (див. історичне і логічне). Основним принципом тут є єдність діалектики, логіки і теорії пізнання. Цей принцип, як і основний зміст суб'єктивної діалектики, марксизм перейняв від філософії Гегеля. Д. м. була наслідком критики ідеалістичної традиції в європейській філософії й особливо філософії Гегеля, а також відбивала той етап в історії Нового часу, який характеризувався загостренням класової боротьби (кін. XVIII - пер. пол. XIX ст.). В сучасній філософії протиріччя природи як такої стали другорядними. На перший план вийшли глобальні проблеми, найбільш загальні суперечності між людиною і природою З. мінила свій характер і соціальна діалектика - замість антагонізму та непримиренної боротьби класів більш продуктивними виявилися партнерство і співробітництво класів, станів, груп, осіб. Іншим стало і співвідношення суб'єктивного і об'єктивного у світовому процесі: оскільки наукове мислення і діяльність людства стали планетарними силами, їх вплив на дійсність видається однаково суттєвим, думка про первинність або вторинність цих факторів зберігає своє значення лише для проблем історичного генезису ідеального і духовного світу людини.

ЙОГА (санскр. - з'єднання, зосередження) - одна з шести ортодоксальних (брагманістських) систем інд. філософії, релігійне вчення; система практичних методів керування психікою й психофізіологією людини з метою досягнення особливого духовного стану, в якому здійснюється дистанціювання людини від матеріального світу, її злиття з Вічним, осягнення надлюдської Істини, виявлення надприродних здатностей. Й., будучи вкоріненою у ведичному минулому, увійшла складовою майже до всіх філософськорелігійних систем Індії. Свого систематизованого, узгодженого вигляду Й. набула у класичній праці Патанджалі "Иога-сутра" (близько II ст. до н. е.) К. інцева мета Й. - піднесення свідомості до вищої досконалості, повне й дійсне виявлення її у власному тілі. В результаті складних і наполегливих тренувань тіла й духа людина стає довершеною істотою, гідною безсмертя душі та справжнього звільнення.